понеділок, 23 червня 2008 р.

Відновлення завантажувача GRUB

Після перевстановлення Windows втрачається завантажувач Linux, точніше затирається інформація в MBR щоб вирішити дану проблему потрібно відновити завантажувач Linux - GRUB.
Для відновлення GRUB завантажуємся в Ubuntu LiveCD та виконуємо в терміналі наступні команди:

~$ sudo grub
>
>find /boot/grub/stage2укаємо завантажувач);
(hd0,3) (розділ де знайдено завантажувач);

>root (hd0,3) (змінюємо root);
>setup (hd0) (встановлюємо GRUB на hd0);
>quit
~$ sudo reboot

субота, 21 червня 2008 р.

Налаштування менеджера завантаження GRUB

При встановленні ОС Ubuntu система автоматично визначає встановлені на диску операційні системи і включає їх в меню завантаження менеджера GRUB. За замовчуванням першою завантажується Ubuntu і час, що дається користувачу для вибору ОС встановлюється 10 секунд. Для налаштування менеджера необхідно встановити додатково графічний інтерфейс StarUp-Manager.
sudo apt-get install startupmanager

Найкраще встановлювати через менеджер пакунків Synaptic.
Після встановлення в меню з'являється пункт Система->Адміністрування->StartUp-Manager.
Вікно менеджера має 4 вкладинки.
1. На першій вкладинці Boot options можна встановити наступні опції:
  • ОС, яка буде завантажуватись за замовчуванням (Default Operating System);
  • час до завантаження ОС, встановленої за замовчуванням (Timeout);
  • розділяючу здатність та глибину кольору екрану завантаження (Display);
  • відображення при завантаженні: меню завантаження (Show bootloader menu), візуальні ефекти при завантаженні, (Show boot splash), відображення текстової інформації про хід завантаження (Show text during boot).

2. На другій вкладинці Appearance встановлюються опції зовнішнього вигляду вікна завантаження
  • кольорова схема вікна (Bootloader menu colors);
  • тема для вікна завантаження (Bootloader themes);
  • тема ефектів (Usplash themes).

Одна з тем оформлення фону вікна GRUB


3. На третій вкладинці Security встановлюють паролі доступу до окремих функцій менеджера завантаження


4. На четвертій вкладинці Advanced встановлюються додаткові опції:

  • обмеження кількості доступних до завантаження версій ядра системи (Number of kernels)
  • встановлення додаткових пунктів в меню завантаження: тест пам'яті та завантаження в захищеному режимі.

Передбачена також можливість створення аварійної дискети та відновлення оригінальних налаштувань

четвер, 19 червня 2008 р.

Встановлення додаткових ефектів в Compiz-fusion

Дана інструкція є перекладом інструкції наведеної на одному з форумів з деякими моїми доповненнями і коментарями. Ця інструкція призначена для встановлення в Ubuntu 7.10 Gutsy Gibbon додатків 3DWindows, Snow, Atlantis2, Stars, Atlantis, Screensaver, Anaglyph, Screensaver, Anaglyph, Freewins, Fireflies, Photowheel і Snowglobe а також багатьох інших, які відсутні за замовчуванням для compiz-fusion. В Ubuntu 8.04 ці дії не перевірялись, тому успіху гарантувати не можу. Перед вибором відповідного доповнення перегляньте його можливості в дії на YouTube. Встановлення додаткових ефектів поясню на прикладі 3DWindows Ця інструкція припускає, що виконані наступні передумови:
1) Ви маєте встановлений Ubuntu 7.10 Gutsy Gibbon.

2) Ви вже маєте встановлений типовий compiz, версії (0.6.*).

3) Ви виконуєте команди як користувач, а не root.

ПРИМІТКА: Compiz-fusion встановлюється за умовчанням в Ubuntu 7.10 Gutsy Gibbon і працюватиме за умови, що ви маєте відеокарту з встановленими і належним чином налаштованими драйверами.


Отже за порядком.


1. Встановлюємо додаткові налаштування над Compiz.
За замовчанням вам доступні тільки 3 настройки: None, Normal або Extra Compiz. Це виправляється наступними командами:


sudo apt-get install compizconfig-settings-manager gnome-art usplash startupmanager


2. Встановіть пакети, потрібні для компіляції доповнень до програми:
sudo apt-get install compiz-bcop compiz-dev build-essential libxcomposite-dev libpng12-dev libsm-dev libxrandr-dev libxdamage-dev libxinerama-dev emerald libstartup-notification0-dev libgconf2-dev librsvg2-dev libdbus-1-dev libdbus-glib-1-dev libgnome-desktop-dev x11proto-scrnsaver-dev libxss-dev libxslt1-dev libtool
3. Отримання пакунків з вихідним кодом у форматі tar (tarballs) Створіть підкаталог для коду у вашому домашньому каталозі:
mkdir -p ~/compiz/
Використовуйте наступні команди, щоб завантажити доповнення до програми, які ви хочете встановити:
wget -O /tmp/3d.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/3d.tar.gz'
wget -O /tmp/atlantis2.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/atlantis2.tar.gz'
wget -O /tmp/snow.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/snow.tar.gz'
wget -O /tmp/stars.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/starz.tar.gz'
wget -O /tmp/atlantis.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/atlantis.tar.gz'
wget -O /tmp/screensaver.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/screensaver.tar.gz'
wget -O /tmp/anaglyph.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/anaglyphz.tar.gz'
wget -O /tmp/wallpaper.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/wallpaper.tar.gz'
wget -O /tmp/tile.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/tile.tar.gz'
wget -O /tmp/freewins.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/freewinz.tar.gz'
wget -O /tmp/fireflies.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/firefliez.tar.gz'
wget -O /tmp/photowheel-0.6.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/photowheel-0.6.tar.gz'
wget -O /tmp/snowglobe.tar.gz 'http://oreaus.googlepages.com/snowglobe.tar.gz'
4. Розпакування початкового коду Приклад: Для 3D Windows, виконайте команду:
tar -xf '/tmp/3d.tar.gz' -C ~/compiz/
Це створює директорію в ~/compiz/3d. 5. Компіляція доповнення до програми після розпакування Перейдіть до директорії ~/compiz/3d, створеної після розпакування 3d.tar.gz і виконайте наступні команди
make
make install
5. Після компіляції Перезапустіть compiz і ccsm. Видалення доповнення до програми Якщо з будь-якої причини ви хочете видалити доповнення до програми, використовуйте команду
make uninstall
Примітки: CCSM - Менеджер налаштування параметрів Compiz-Config. Для встановлення CCSM в Ubuntu 7.10 Gutsy Gibbon виконайте команду:
sudo apt-get install compizconfig-settings-manager
Я особисто для встановлення найчастіше використовую Synaptic. Дуже зручно, крім того таким чином система встановить версію програми адаптовану спеціально для Убунту, відповідно працювати вона буде стабільніше. Після встановлення Compizconfig settings manager з'явиться новий пункт в меню Система->Параметри->Advanced Desktop Effects Settings, який відкриває вікно з налаштуваннями Compiz. Знаходите у відкритому вікні відповідний пункт, активізуєте його і налаштовуєте за своїми уподобаннями. Для запуску в терміналі введіть 'ccsm'. Вам потрібно буде мати доступ до репозиторіїв із пакунками. Якщо є будь-які проблеми, будь-ласка перевірте спочатку передумови, потім переконайтесь, що ви точно виконували всі інструкції і вводили всі команди правильно. Кожна команда повинна завершитися без повідомлення про помилки. Інші додатки з ефектами для Compiz можна завантажити за цим посиланнячком: http://gitweb.opencompositing.org/
Насолоджуйтесь!

Джерело:
http://forum.compiz-fusion.org/showthread.php?t=5303

середа, 18 червня 2008 р.

Wine 1.0


Після 15 років розробок та тестувань представлений перший стабільний реліз проекту Wine.
Критеріями випуску першого стабільного реліза, окрім виправлення всіх важливих помилок, був сформований список програм, які повинні бездоганно функціонувати в Wine:
-Adobe Photoshop CS2;
-Microsoft PowerPoint Viewer 97/2003;
-Microsoft Microsoft Excel Viewer 97/2003;
-Microsoft Excel Viewer 97/2003.
На даний момент пітверджена повноцінна робота більше 1200 Windows програм, ще більше 1500 програм чудово працюють при додаткових настройках і зовнішніх DLL.

понеділок, 16 червня 2008 р.

Встановлення Ubuntu на том з Windows

З'явилася нова можливість встановлення Ubuntu прямо з Windows без ризику пошкодити або видалити вже наявні файли і програми. Це технологія стала можлива з появою нового неофіційного інсталлятора Ubuntu, який називається Wubi. суть нового способу установки полягає в тому, що розділ з Linux, що має місце при стандартній установці, переміщається в звичайний файл на вже існуючому розділі з Windows. При встановленні Wubi додає в файл Windiws boot.ini інформацію про Ubuntu що дає можливість вибору операційної системі під час завантаження.

Системні потреби для програми є наступні: процесор з частотою не менше 1GHz, , як мінімум 256MB оперативної памяті, Windows 98 або новіший (рекомендовано Windows 2000 і вище) і мінімум 4GB вільного місця на диску.

Сайт проекту:
http://wubi-installer.org/
Джерело: http://www.linux.com/feature/130713

Речі які корисно зробити після встановлення Ubuntu

1.Розширюємо список доступних репозиторіїв програм.

Для цього завантажимо Synaptic, йдемо в System -> Administration -> Synaptic Package Manager, переходимо в меню в Settings -> Repositories. Там відзначаємо додаткові репозиторії із списку:

Canonical-suported Open Source software (main)
Community-maintained Open Source software (universe)
Proprietary drivers for devices (restricted)
Softwares restricted by copyright or legal issues (multiverse)

Після цього виконуємо в терміналі дві команди:

sudo apt-get update
та
sudo apt-get upgrade

Тепер в нас є доступ до всіх оновлень.

2.Встановлюємо архіватори.

sudo apt-get install unace rar unrar zip unzip p7zip-full p7zip-rar sharutils aish uudeview mpack lha arj cabextract file-roller

3.Встановлюємо додаткові шрифти.

sudo apt-get install ttf-larabie-straight ttf-larabie-deco mplayer-fonts xfonts-terminus-dos xfonts-terminus xfonts-terminus-oblique xfonts-mona tv-fonts ttf-tuffy ttf-sjfonts ttf-sil-padauk ttf-sil-ezra ttf-paktype ttf-georgewilliams
ttf-fifthhorseman-dkg-handwriting ttf-farsiweb ttf-essays1743 fonty ttf-opensymbol ttf-nafees ttf-mgopen ttf-gentium ttf-freefont ttf-dustin ttf-devanagari-fonts ttf-dejavu-extra ttf-dejavu-core ttf-dejavu ttf-bpg-georgian-fonts ttf-bitstream-vera ttf-alee

4.Збільшуємо можливості мультимедіа.

Встановлюємо кодеки:
1.
sudo apt-get install mpeg2dec a52dec vorbis-tools id3v2 mpg321 mpg123 libswfdec0.3 libflac++6 ffmpeg cdda2wav toolame libmp4v2-0 totem-mozilla libmjpegtools0c2a tagtool easytag id3tool lame lame-extras nautilus-script-audio-convert mozilla-helix-player helix-player libmad0 libjpeg-progs libmpcdec3 libquicktime1 flac faac faad sox toolame a52dec ffmpeg2theora libmpeg2-4 uudeview flac libmpeg3-1 mpeg3-utils mpegdemux

2.
sudo apt-get install gstreamer0.10-ffmpeg gstreamer0.10-fluendo-mp3 gstreamer0.10-fluendo-mpegdemux gstreamer0.10-gl gstreamer0.10-gnonlin gstreamer0.10-pitfdll gstreamer0.10-plugins-bad gstreamer0.10-plugins-farsightgstreamer0.10-plugins-ugly gstreamer0.10-sdl gstreamer0.10-plugins-bad-multiverse gstreamer0.10-schroedinger gstreamer0.10-plugins-ugly-multiverse totem-gstreamer

Встановлюємо flesh
sudo apt-get install gsfonts gsfonts-x11 flashplugin-nonfree

5. Ставимо Java-машину.

Java потрібно для використання торент клієнту Azureus.

sudo apt-get install sun-java6-bin sun-java6-fonts sun-java6-jre sun-java6-plugin

sudo apt-get install equivs ttf-sazanami-gothic ttf-sazanami-mincho

6.Програма для роботи з FTP.

Одна з найкращих програм для роботи з FTP - Filezilla

sudo apt-get install filezilla filezilla-locales

7.Встановлюємо Bit Torrent клієнт.

Deluge:
sudo apt-get install deluge-torrent
або
Azureussudo apt-get install azureus

8.Встановлюємо програму розбивки дисків GParted.

sudo apt-get install gparted

9.Видаляємо зайві програми.

sudo apt-get remove “назва програми”

або через меню Програми > Add/Remove...

Нацьому налаштування Ubnuntu закінчено, можна приступати до роботи.

неділя, 15 червня 2008 р.

Встановлення Linux Ubuntu

Для встановлення нам потрібний буде диск з дистрибутивом, який можна безкоштовно замовити або завантажити на офіційному сайті Ubuntu.
Приступимо до встановлення, вставляємо диск і бачимо наступну картину.
Тиснемо F2 вибираємо потрібну мову.

На робочому столі вибираємо "Install"

Вибираємо потрібну мову встановлення і тиснемо "Вперед".

Вибираємо часовий пояс та тиснемо "Вперед".

Вибираємо розкладку клавіатури, тиснемо "Вперед"

Розбивка диску, для більш гнучкого налаштування вибираємо спосіб розбивки "вручну".

На даному скріні можна побачити HDD на якому вже встановлений Windows, і відформатовані логічні диски в NTFS, FAT32 файлові системи, та 7,8Гб нерозміченої області в яку ми і будемо встановлювати Linux Ubuntu.

Вибираємо "free space" та тиснемо "New partition" у вікні що зявилось тип нового розділу - "Первинний", положення нового роділу - "Початок", фалова система - Ex3, в рядку точка монтування ставимо "/", OK

Створюємо область підкачки розміром не менше 256Мб, ОК.

Вводимо свої реєстраційні дані та назву комп'ютера.

Перевіряємо введені дані та тиснемо "Встановити".
Встановлення може затягнутись на тривалий час все залежить від того чи є в вас підключення до інтернету, і яка швидкість підключення, після встановлення робимо перезавантаження ПК.

Ось і все, на цьому встановлення Linux Ubuntu завершено.

субота, 14 червня 2008 р.

Дистрибутив Лінукс

Дистрибутив Лінукс, часто просто дистрибутив або навіть дистро - це член сімейства Лінукс з Юнікс-подібних операційних систем, що складається з ядра Лінукс, системних бібліотек та інструментів, розроблених проектом GNU та інших програм. Існує величезна кількість різноманітних дистрибутивів Лінукс від повноцінних стільничних та серверних операційних систем до мінімальних середовищ (що як правило використовуються у вбудованих системах чи мають спеціалізоване призначення).

Щоб забезпечити Юнікс-подібне середовище дистрибутиви Лінукс містять набір Юнікс-подібних інструментів та бібліотек. У повнофункціональних дистрибутивах він як правило береться з проекту GNU. Дистрибутиви, орієнтовані на мінімальний розмір, користуються більш компактними альтернативами наподобі busybox та uclibc.

Історія розвитку

До появи перших дистрибутивів людина, що хотіла стати користувачем Лінукс, повинна була бути експертом Юнікс знаючи не лише які бібліотеки та програми потрібні для успішного завантаження та запуску системи, але й важливі деталі конфігурації системи та способу розташування в ній певних файлів.

Дистрибутиви почали з'являтись відразу після того, як ядро Лінукс почали використовувати не тільки програмісти Лінукс, котрі були більше зацікавлені у розробці ядра, аніж в написанні користувацьких програм. Першими з них були:

  • "Boot-root" від H J Lu's, дводисковий набір з ядра та абсолютного мінімуму необхідних для запуску інструментів;
  • MCC Interim Linux, що був доступний для загального завантаження з сервера FTPангл. en:University of Manchester) у лютому 1992 року; Університету Манчестера (
  • TAMU, створений ентузіастами з Техаського університету A&M приблизно в той же час;
  • SLS (Softlanding Linux System).
  • Yggdrasil Linux, перший дистрибутив Лінукс, що поширювався на КД.

Оскільки SLS дуже погано підтримувався, Патрік Волкердінґ на його основі розробив дистрибутив, котрий назвав Slackware. Перший випуск цього дистрибутив відбувся 16 липня1993. Це найстаріший з активних на даний момент дистрибутивів.

Користувачі зацікавились дистрибутивами Лінукс як альтернативою DOS та MicrosoftWindows на ПК, Mac OS X на комп'ютерах Macintosh та власницьким версіям Юнікс. Перші адепти були знайомі з Юнікс ще з шкільної лави. Вони вибирали Лінукс за його стабільність, низьку вартість та за доступність джерельних кодів практично всіх включених програм. Дистрибутиви, що спочатку розроблялись просто задля зручності, на сьогоднішній день стали звичним вибором навіть для експертів Юнікс чи Лінукс.

Склад дистрибутиву

Типовий дистрибутив, призначений для запуску у якості настільної системи, складається з ядра Лінукс, інструментів та бібліотек проекту GNU, додаткових програм, документації, графічної системи, віконного менеджера та стільничного середовища. Більшість з включених програм є вільними та/або програмами з відкритим кодом, що поширюються супровідниками як у двійковій формі, так і у вигляді джерельних текстів, що дає можливість користувачам при потребі cамостійно змінювати джерельний код. Частина включених програм, проте, можуть бути власницькими, без доступних джерельних кодів.

Більшість дистрибутивів мають систему встановлення, як і інші сучасні операційні системи; проте є й самозбірні дистрибутиви штибу Gentoo Linux та Лінукс Спочатку (Linux From Scratch), що надають у скомпільованій формі лише ядро, компілятор та встановлювач, котрий компілює всі інші програми під специфічне середовище конкретного користувача.

Керування пакунками

Як правило дистрибутив поділений на пакунки. Кожен пакунок містить певну програму чи службу, наприклад бібліотеку для обробки малюнків у форматі PNG, колекцію шрифтів чи веб-оглядач.

Як правило пакунок поставляється у скомпільованій формі, зрозумілій системі керування пакунками (СКП). Кожен такий пакунок містить окрім власне програми ще й додаткову інформацію як-от опис, інформацію про версію програми та/або пакунку, інформацію про залежності. За допомогою цієї інформації СКП може оновлювати пакунок до новішої версії в автоматичному, напівавтоматичному чи ручному режимі, шукати потрібний і т.ін.

Хоча в дистрибутивах Лінукс як правило міститься значно більше програм, аніж у власницьких операційних системах, локальні адміністратори часто самостійно встановлюють додаткові, потрібні їм програми - новішу версію графічної оболонки чи програму, котру не знайшли за допомогою СКП. Якщо така програма встановлювалась вручну, компіляцією з джерельних кодів, то СКП не знає про її існування і фактичний стан системи відрізняється від того, котрий очікується. Така ситуація може призвести до клопотів у майбутньому - при оновленні чи встановленні нових програм через СКП, тому адміністраторам потрібно докладати додаткових зусиль для підтримки системи у актуальному стані, оскільки СКП не зможе зробити це автоматично

Класифікація дистрибутивів

В загальному дистрибутиви можуть бути:

  • комерційними чи некомерційними;
  • розроблені для корпоративного чи домашнього вжитку;
  • розроблені для серверів, стільниць чи вбудованих систем;
  • орієнтовані на звичайних чи досвідчених користувачів;
  • загального призначення чи вузькоспеціалізовані, наприклад мережеві маршрутизатори, файрволи, кластери;
  • спроектовані, або й навіть сертифіковані для вжитку на специфічних архітектурах та пристроях;
  • орієнтовані на специфічні групи користувачів, як наприклад українізовані дистрибутиви, чи дистрибутиви для науковців або митців;
Джерело: Wikipedia

Ядро лінукс

Ядро лінукс — ядро UNIX-подібної операційної системи. Розповсюджується під ліцензією GNU General Public License (GPL), і розробляється людьми з усього світу, що дозволило йому стати одним із найвидатніших прикладів відкритого програмного забезпечення.

Роботу над лінукс розпочав Лінус Торвальдс у 1991 році. Тим часом, проект GNU розробив багато компонентів, необхідних для повноцінної вільної операційної системи, але його власне ядро, GNU Hurd було неповним і не було закінченим. Програми проекту GNU та велика кількість людей, що долучилися до розвитку ядра сприяли його популяризації та створенню повноцінних операційних систем на базі цього ядра, котрі називають дистрибутивами лінукс.

Історія

квітень 1991 21 річний Лінус Торвальдс розпочинає роботу над керівником задач під i386 і терміналом.
25 серпня 1991 Лінус повідомляє про свою працю у comp.os.minix. Працюють bash(1.08) та gcc(1.40) [1]
17 вересня 1991 Linux 0.01. 10,239 рядків коду.
Жовтень 1991 Linux 0.02 [2]
Грудень 1991 Linux 0.11. Перша версія, у якій можна скомпілювати її саму.
19 січня 1992 Перше повідомлення в alt.os.linux [3]
31 березня 1992 створення групи новин comp.os.linux [4]
Квітень 1992 Linux 0.96, вперше запускається X Window System.
Весь 1993, і початок 1994 15 версій 0.99.*
14 березня 1994 Linux 1.0.0. Стабільна версія 176,250 рядків коду.
Березень 1995 Linux 1.2.0. Зявилась підтримка Alpha, Sparc і Mips 310,950 рядків коду.
9 травня 1996 Пінгвін Tux вибраний логотипом Лінукс
9 червня 1996 Linux 2.0.0. Багатопроцесорність, SMP 777,956 рядків коду.
25 січня 1999 Linux 2.2.0. [5] 1,800,847 рядків коду.
4 січня 2001 Linux 2.4.0 [6] 3,377,902 рядків коду.
18 грудня 2003 Linux 2.6.0 [7] 5,929,913 рядків коду.

Джерело: Wikipedia

пʼятниця, 13 червня 2008 р.

Хто створює Лінукс

GNU/Linux — складна система, що включає тисячі різних пакетів, від найпоширеніших, таких, як утиліти GNU, X.org, графічні середовища GNOME і KDE, до специфічних для якогось одного з дистрибутивів. Команди розробників кожного проекту відрізняються чисельністю, підходом до роботи, використовуваними інструментами і методами планування робіт. При цьому ядро Linux займає особливе місце серед всіх інших застосувань. Від нього залежить можливість роботи системи GNU/Linux на різних апаратних платформах і ступінь підтримки різних пристроїв. Тому характеристики процесу його розробки можуть, якоюсь мірою, служити індикатором для всієї системи GNU/Linux.

Linux Foundation провело дослідження, що охоплює трирічний період розробки ядра (від версії 2.6.11 до версії 2.6.24) і фокусується на таких характеристиках, як частота релізів і змін, розмір початкових текстів ядра, і найголовніше, дозволяє отримати уявлення про тих, хто зрештою розробляє ядро Linux.

Статистика показує, що, в середньому, кожен новий реліз ядра виходить раз на 2,5 — 3 місяці (60 — 110 днів). В першу чергу це пов'язано з вибраною в 2005 р. моделлю розробки, направленою на зведення до мінімуму тривалості проміжків між розробкою нових функцій, появою підтримки нових пристроїв і включенням їх в ядро; а також що зводить до мінімуму потребу творців дистрибутивів в модифікаціях ядра.

При цьому число латок (патчів), що вносяться до ядра, має тенденцію до зростання. Зводячи воєдино ці дві характеристики, можна відзначити, що, в середньому, до ядра вноситься 2,83 патча за годину, при цьому, в рядках коду щодня в ядро додається понад 3 тис. рядків, більше 1,4 тис. рядків модифікується. Число розробників, що взяли участь у випуску версії 2.6.24, більш ніж вдвічі перевищило цей показник для версії 2.6.11 і склало 1057 чоловік.

При цьому, проте, всього 10 провідних розробників спільно внесли майже 15% змін, а 30 провідних розробників — 30%. Це, проте, не означає, що поширене в деяких кругах уявлення про Linux як про систему, що розробляється аматорами, правильне. Не зважаючи, що далеко не у всіх компаній, що займаються вільним ПЗ, є необхідність вносити зміни до ядра, числа компаній, що беруть участь в його розробці, росте. Чотири найбільші компанії-розробники ядра — Red Hat, Novell, IBM і Intel — сплатили більше 32% внесених за час дослідження змін, а сумарний відсоток змін в ядро, внесених розробниками, що працюють на компанії, склав більше 70%.

При цьому серед компаній, що беруть участь в розробці ядра, виділяється декілька груп по основній меті участі в розробці. Це група компаній, включаюча IBM, Intel, HP, SGI, MIPS і інших, яка орієнтується в основному на підтримку роботи Linux на власному устаткуванні. Дистриб'ютори, такі, як Red Hat,, Novell, MontaVista мають на меті додавання в ядро можливостей, на які існує попит серед користувачів, і які підсилюють конкурентоспроможність дистрибутивів як кінцевих продуктів. Такі компанії, як Sony, Nokia, Samsung, працюють над ядром для поліпшення роботи систем на базі ядра Linux у власних пристроях.

Компанії, які найактивніше здійснюють доопрацювання ядра Linux
Назва компанії Кількість змін % від загального числа змін
Приватні користувачі 11,594 13.9%
Назва не визначена 10,803 12.9%
Red Hat 9,351 11.2%
Novell 7,385 8.9%
IBM 6,952 8.3%
Intel 3,388 4.1%
Linux Foundation 2,160 2.6%
Consultant 2,055 2.5%
SGI 1,649 2.0%
MIPS Technologies 1,341 1.6%
Oracle 1,122 1.3%
MontaVista 1,010 1.2%
Google 965 1.1%
Linutronix 817 1.0%
HP 765 0.9%
NetApp 764 0.9%
SWsoft 762 0.9%
Renesas Technology 759 0.9%
Freescale 730 0.9%
Astaro 715 0.9%
Academia 656 0.8%
Cisco 442 0.5%
Simtec 437 0.5%
Linux Networx 434 0.5%
QLogic 398 0.5%
Fujitsu 389 0.5%
Broadcom 385 0.5%
Analog Devices 358 0.4%
Mandriva 329 0.4%
Mellanox 294 0.4%
Snapgear 285 0.3%

Таким чином, з дослідження Linux Foundation можна зробити виcновок, що ядро Linux є безпрецедентним прикладом успішної співпраці різних за розміром і вироблюваною продукцією компаній і індивідуальних розробників. Кількість цих розробників і розподіл їх внеску в розробку може служити, в деякому розумінні, гарантією стабільності і незалежності розробки. Це наочно демонструє переваги як відкритої моделі розробки в цілому, так і гарантій, що надаються розробникам і кінцевим користувачам самою концепцією вільного ПЗ, закріпленою в ліцензії GNU GPL.

Джерело: Wikipedia

четвер, 12 червня 2008 р.

Вступ. Коротко з історії Лінукса.

Лінукс (англ. Linux, також відомий, як GNU/Linux) — монолітне ядро, що використовується для створення UNIX-подібних операційних систем. Це один із найвидатніших прикладів розробки з відкритими джерельними кодами (open source) та вільного програмного забезпечення (free software); на відміну від пропрієтарних операційних систем, на кшталт Microsoft Windows та MacOS X, її джерельні коди доступні усім для використання, модифікації та розповсюдження абсолютно безкоштовно.

Спершу розроблювалася та використовувалася індивідуальними ентузіастами на персональних комп'ютерах, з тих пір Linux завдяки підтримці таких компаній як IBM, Sun Microsystems, Hewlett-Packard, Novell та інших, набув неабиякої популярності, як серверна операційна система; так, 8 із 10 найбільших компаній, що надають послуги веб-хостингу використовують Лінукс на своїх веб-серверах.

Історія

У 1983 році Річард Столмен заснував проект GNU, з метою створення повноцінної Unix-подібної операційної системи, і компонування її повністю відкритим програмним забезпеченням. На самому початку 1990-х проект зібрав майже усі необхідні компоненти цієї системи -- бібліотеки, компілятори, текстові редактори, командну оболонку Unix -- за вийнятком основного компоненту, ядра. У 1990 році проект почав розробку ядра GNU/Hurd на основі мікроядра Mach, однак робота розпочалася із серйозними перешкодами і просувалася досить повільно.

Тим часом, у 1991 фінський студент Університету Гельсінкі, Лінус Торвальдс, як своє хобі розпочав розробку іншого ядра. Спершу Торвальдс використовував на своєму комп'ютері Minix, спрощену Unix-подібну операційну систему, розроблену Ендрю Тененбаумом з метою використання у навчальних цілях. Однак, Таненбаум не дозволив іншим розширювати його операційну систему, що спонукало Торвальдса створити заміну для Minix.

Спершу, Торвальдс назвав своє ядро "Freax", що є схрещенням слів "free" та "freek", плюс додання літери "Х", котра часто використовується у іменах Unix-подібних операційних систем. Ім'я "Linux" придумав Арі Лемке, котрий на той час адміністрував FTP-сервер мережі фінських університетів, від дав ім'я "Linux" теці, з якої проект Торвальдса був уперше доступний для завантаження.

На початку для налаштування та встановлення Лінукс був потрібен комп'ютер під керівництвом Minix. Перші версії Лінукс також вимагали присутності на жорсткому диску іншої операційної системи для здійснення завантаження, але пізніше з'явилися незалежні завантажувачі, на кшталт LILO. Лінукс швидко перевершила Minix у функціональності; Торвальдс та інші ранні розробники ядра адаптували свою роботу для компонентів GNU та користувацького програмного забезпечення, завдля створення завершеної, повнофункціональної, вільної операційної системи.

Сьогодні Торвальдс продовжує координувати процес розробки ядра, у той час, як інші підсистеми, як то компоненти GNU продовжують розвиватися окремо (розвиток ядра Лінукс не є частиною проекту GNU). Інші спільноти і компанії комбінують і поширюють усі ці компоненти із додатковим прикладним програмним забезпеченням у вигляді дистрибутивів Лінукс.

Лінукс було портовано на велику кількість апаратних платформ. Тепер вона досить успішно використовується, як на суперкомп'ютерах, так і на мобільних телефонах.

Значна кількість спеціалізованих дистрибутивів Linux, котрі розробляються та підтримуються різними спільнотами, дає широкі можливості вибору програмного забезпечення.

Джерело: Wikipedia